Микола Васильович Гоголь "Ніч перед Різдвом"

Микола Васильович Гоголь "Ніч перед Різдвом"

Цікаві факти про Гоголя

1.     В сім’ї Гоголів було дванадцять дітей: шість хлопчиків та шість дівчаток. Мати була першою красунею, яку видали заміж у 14 років за чоловіка старшого за неї вдвічі.

2.     Коли майбутній письменник навчався в школі, він добре встигав тільки в російській словесності і в малюванні. Але був слабкий у мовах, а твори писав досить посередньо.

3.     Це може здатися дивним, але у Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях, кроїти одяг, ткати пояса, шити шийні хустки.

4.     Микола Гоголь любив готувати. Він часто пригощав друзів смачними галушками та варениками. Ще він варив особливий напій, який жартома називав «гоголем-моґелем».

5.     Письменник був солодкоїжкою. Він носив у кишенях і постійно гриз шматочки цукру.

6.     Гоголь завжди соромився свого носа, і тому просив художників на картинах зображувати його трішки коротшим. Тому на всіх портретах його ніс виглядає по-різному.

7.     З 1836 року М. Гоголь проживав за кордоном майже десять років. Він був у Франції, Італії, Німеччині, Швейцарії, в Єрусалимі.

         Микола Гоголь добре знав традиції українського народу, дуже вірогідно, з усіма деталями, описує святкування Різдва. З давніх пір це подія супроводжувалася різними народними обрядами, такими як ворожіння, колядування та інші. Люди вірили, що якщо в цей вечір загадати бажання, то воно неодмінно збудеться. 

 Про збірку „Вечори на хуторі біля Диканьки”

У вересні 1831 року вийшла з друку перша частина, а у березні 1832 року – друга частина збірки „Вечори на хуторі біля Диканьки”. Саме вона поставила Гоголя в один ряд з першокласними письменниками.

       У збірку ввійшли дві передмови та вісім повістей („Сорочинский ярмарок”, „Вечір проти Івана Купала”, „Майська ніч або Утоплена”, „Втрачена грамота”, „Ніч перед Різдвом”, „Страшна помста”, „Іван Федорович Шпонька та його тітонька”, „Зачароване місце”).

      Різдво здавна святкувалося на Русі. Сорокаденний піст закінчувався у Святвечір, тобто можна було з появою першої зірки - різдвяної. Їли кутю - зерна злаків, замочені у воді, з медом. Зазвичай під Різдво розпочинались сильні морози, але це не заважало народу, особливо молоді, веселитися. Святкова процесія йшла з паперової зіркою і вертепом – яскраво розфарбованим скринькою в два яруси. У ньому за допомогою дерев'яних фігурок розігрували сценки, що відносяться до Різдва Христового. Колядування починали діти, хлопці і дівчата. Вони співали під вікнами хат колядки та отримували за це різне частування).

- Ніч перед Різдвом особлива: ніч напередодні найбільшого християнського свята – Народження Ісуса Христа, але разом з тим в цю ніч злі сили - чорт, відьма - ведуть себе найбільш активно, сміливо, намагаються зігнати зло на добрих людях.

З давніх - давен існує звичай колядувати на Різдво.

      Колядування - поза церковний звичай, що дійшов до нас ще з язичницьких часів, однак з часом він християнізувався.

     Після вечері починались забави. Старші діти несли вечерю дідусям та бабусям і починали колядувати. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата.

       В українському фольклорі «коляда» означає Різдво і пов’язаний з цим звичай славити господарів, дарувати подарунки колядникам. Дорослі парубки ходять ватагами із «звіздою» і дзвоником. Дівчата ходять з ліхтарем у вигляді зірки або місяця.

Українські народні традиції

та звичаї й обряди на Різдво.

➢  Святкова атмосфера Різдвяної ночі: «Сніг загорівся широким срібним полем і весь обсипався кришталевими зорями».

➢  Колядники-парубки співали пісні, веселились, «бешкетували й бісилися досхочу».

➢  Колядники-дівчата співали колядки, хизувалися обновками, жартували з хлопцями;

➢  «Парубки й дівчата» раділи Різдву, розважалися: «шум, крик, один кидав грудкою снігу...».

➢  Різдвяні витівки, жарти: «...у кожному мішку сиділо по дві людини».

➢  Щедре частування колядників: «вивантажували мішки і хвастались паляницями, ковбасами...

➢  Національні страви на Святвечір: «кутя», «варенуха», «гречаники», «галушки».

➢  Прибирання перед святами.

➢  Український національний одяг, побутові речі.

      У ніч проти Різдва, згідно з народними уявленнями, активізується нечиста сила. Це час боротьби темних сил із силами   добра. Тому в повісті М.Гоголя є образи «відьми і чорта», загальні обриси яких не дуже відрізняються від народних уявлень.

     Відьма — давня назва злих чаклунок. Походить від стародавнього слова «відати», тобто знати. Відьми, за народними повір’ями, спроможні літати у повітрі на мітлі, у ступі, знімати і ховати зірки. Відьом уявляють у вигляді старих баб з розтріпаним сивим волоссям, кістлявими руками. Вирушають вони на свої темні справи вночі і через піч або камін потрапляють в оселі добрих людей. Вмираючи, вони мучаться, бо мають передати кому-небудь свою науку.

      Чорта в народі називали бісом. Біс — за народною уявою  маленький,
чорненький, з довгим хвостом, копитами та ріжками і обов’язково кульгавий. Ноги він поламав ще до створення світу, коли за гріхи він і вся нечисть були скинуті з неба на землю. Сорок днів і ночей летіли вони до землі, і де хто впав, там і оселився. Чорти люблять ходити один до одного в гості, галасливо справляють весілля. Вони здатні наслати негоду, хуртовину, можуть «закружляти», «водити», «збити зі шляху» добрих людей. У фольклорі є й історія про чорта, який пролітав крізь димар побачення до відьми.

    Микола Васильович Гоголь завжди прагнув знайти ідеал людини, багатої  душею, людини з високими моральними якостями. Так, в повісті «Ніч перед Різдвом» автор малює простих селян, які наділені вродою, силою, красою духу, оптимізмом. Такі головні герої повісті – Вакула та Оксана.

   Вакула  гарний, сильний та добрий. Він гарний художник і вправний майстер. А ще Вакула вміє віддано кохати. Перешкоди, які виникають на його шляху, не зупиняють його, а навпаки, заставляють проявляти винахідливість, ініціативу, сміливість і рішучість. Всім серцем любить Вакула прекрасну Оксану. Але не просто складаються їхні стосунки.

    Заради любові до Оксани Вакула, глибоко віруюча і богобоязлива людина,  в одну ніч верхи на чорті робить казкову подорож у далекий і загадковий Петербург і привозить для своєї коханої  царицини черевички невимовної краси. У цьому епізоді дуже яскраво проявилась його готовність пожертвувати чим завгодно в ім’я любові. На обіцянку чорта, що Оксана «буде сьогодні ж наша», Вакула відповідає: «За таку ціну готовий бути твоїм».

    Але й отут коваль просто так не здається. Перехрестивши чорта, він повністю підкоряє його собі і в кінці подорожі «віддячив» йому, відваживши три удари лозиною.

       Зрештою самовідданість, сміливість Вакули, його безмежна любов і відданість отримали винагороду – Оксана покохала його.